співвласник і головний виконавчий директор Centravis
Український завод може працювати під обстрілами, виконувати контракти з європейськими замовниками й водночас втрачати доступ до їхнього ринку через торговельні правила, які не враховують наслідків війни.
Цю невідповідність Україні та Європейському Союзу потрібно вирішити терміново. Поки тривають переговори щодо вступу, існуючі виробничі зв'язки можуть зазнати руйнації, що вже інтегрують нас у європейську економіку.
Українські підприємства постачають компоненти для європейського автомобілебудування, енергетики та хімічної промисловості. За цими контрактами стоять роки інвестицій, випробувань і сертифікації. Обмеження таких постачань впливають на виробників і покупців по обидва боки кордону.
Як війна стає основою обмежень
У 2021 році Україна експортувала до ЄС понад 14 тисяч тонн безшовних нержавіючих труб даної категорії. В умовах нових торговельних угод річна квота зменшилася до приблизно 6,5 тисячі тонн, що є приблизно на 54% менше, ніж раніше.
На нашу думку, основна проблема полягає у використанні даних для розрахунку показників за 2022-2024 роки. У цей період експортна статистика відображала наслідки блокади портів, знищення енергетичної інфраструктури, вимушені паузи в роботі підприємств та зміни в логістичних ланцюгах.
Коли ці параметри формують перспективи доступу до ринку, зменшення виробництва внаслідок агресії стає тривалою перешкодою для торгівлі.
Війна завдає удару по виробнику двічі: спочатку він втрачає звичні умови для діяльності, а згодом результати цього впливають на правила торгівлі.
ЄС має право захищати свою промисловість. Але цей захист повинен враховувати взаємозалежність виробництв і виняткові обставини української економіки. Однакові правила для заводу під обстрілами та підприємства в безпечному регіоні ще не створюють рівних умов конкуренції.
Європа також відчуває наслідки.
Відповідно до інформації, наданої компанією Centravis, в першому кварталі, коли набули чинності нові обмеження, обсяги постачання компанії європейським клієнтам зменшилися на 52% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. У результаті було прийнято рішення призупинити роботу виробничого майданчика в Ужгороді.
Для України це означає втрату робочих місць, експортних надходжень і можливостей інвестувати. Для європейських покупців - необхідність переглядати постачання. Понад 15 клієнтів компанії звернулися до Єврокомісії на підтримку перегляду ситуації.
У високотехнологічному виробництві процес заміни постачальника вимагає проведення тестувань, узгоджень та витрат часу. Це особливо актуально для галузей, таких як атомна енергетика, системи паливопостачання автомобілів та хімічне обладнання.
Отже, обмеження на постачання з України можуть призвести до зростання витрат для підприємств Європи та стимулювати перенаправлення замовлень до виробників з інших країн. Перегляд умов торгівлі повинен базуватися на аналізі цих спільних економічних наслідків.
Кліматичні умови під час обстрілів
Другий виклик полягає у впровадженні механізму коригування вуглецевих викидів імпорту (CBAM) в Європейському Союзі. Україні необхідно знижувати викиди, покращувати енергоефективність та оновлювати промислові процеси. Проте реалізація цього механізму для підприємств, що знаходяться в прифронтових зонах, вимагає розробки практичних рішень.
Для застосування реальних показників викидів потрібна незалежна перевірка. У Нікополі питання безпечного проведення таких перевірок на виробництві є значною проблемою.
Використання значень за замовчуванням може суттєво підвищувати витрати на розрахунки. Згідно з оцінками компанії, у першій половині 2026 року ці витрати були приблизно у 2,1 рази більшими в порівнянні з використанням перевірених фактичних даних.
Офіційно зобов'язання за CBAM стосуються європейських імпортерів. Проте, ці вимоги мають вплив на ціну українських товарів для споживачів, умови угод та конкурентоспроможність поставок.
Необхідно запровадити процедуру незалежної перевірки викидів, яка буде враховувати безпеку громадян та забезпечить тимчасове зменшення фінансового тиску. Це сприятиме збереженню виробничих потужностей та їх здатності інвестувати в процеси декарбонізації.
Що має змінити Україна
Державі та бізнесу потрібен спільний порядок денний економічної інтеграції.
* По-перше, предметний промисловий діалог із ЄС. Для вже інтегрованих галузей необхідно визначити спільні інтереси, критичні виробничі зв'язки та бар'єри для розвитку.
* По-друге, необхідно переглянути механізми, які фіксують результати війни. Для зазначеної категорії труб ми пропонуємо квоту обсягом 14 300 тонн на рік. Щодо CBAM — передбачене тимчасове зменшення навантаження на 2027-2028 роки та можливість незалежної верифікації в умовах війни.
* По-третє, спільну роботу держави, українських виробників і європейських покупців. Їхня аргументація має спиратися на контракти, зайнятість, інвестиції та надійність постачання.
Долучатися до обговорення торговельних правил потрібно до їх ухвалення. Реагувати, коли підприємства вже втрачають замовлення, - запізно.
Поки тривають війна та переговори про вступ, компанії обирають постачальників і розміщують інвестиції. Втрачені позиції буде складно повернути навіть після усунення бар'єрів.
Тому успіх євроінтеграції потрібно вимірювати також українськими підприємствами, які зберігають і розширюють участь у європейському виробництві. Саме вони створюють економічну основу нашого майбутнього членства.
#порт #Європа #Економіка #Імпорт #Україна #Інвестиції #Енергетична галузь #Європейська комісія #Ужгород #Логістика #Експорт #Конкуренція (економіка) #Контракт #Економіка України #Автомобільна промисловість #тонна #Торгівля #Європейська інтеграція #Хімічна промисловість #Конкуренція (компанії) #Нікополь, Україна #Сертифікація #Парадокс #Підприємство #Механізм (техніка) #Європейський Союз
