"Сексуальні катування в умовах полону - це створена Росією форма насильства." Розслідування та допомога постраждалим.

Посилання для регіонів, де ресурс Радіо Свобода недоступний.

"Перед тим як увімкнути струм, казали: "Можеш зателефонувати Зеленському". Ця фраза передує підключенню струму до геніталій під час катувань у різних російських місцях несвободи, де утримують українських цивільних і військових. "Складалося враження, що вони проходили якесь навчання чи тренування, як нас катувати", - кажуть ті, кому пощастило вижити і повернутися з полону. А правозахисники констатують: Росія створила спеціальну систему катування для українських громадян. Головна її мета: зламати дух людини.

Розповідаємо, як правозахисники дійшли такого висновку і хто допомагає українцям, які повернулися з полону, пережити травму і повернути здатність жити нормальним життям.

Увага: в даному матеріалі містяться описи насильницьких епізодів.

У новій доповіді правозахисних організацій Truth Hounds та Міжнародного партнерства з прав людини (IPHR) зазначається, що російські військові та силові структури регулярно вдаються до тортур, які часто супроводжуються зґвалтуваннями або погрозами сексуального насильства, спрямованих проти українських чоловіків.

"Моє життя відібрали у мене," - стверджує Олександр Максименко.

Одна фраза і ТАПи

Навесні 2022 року рідне місто Олександра, Херсон, потрапило під контроль російських військ. Влітку його разом із дружиною, журналісткою Анжелою Максименко (Слободян), викрали. Протягом більше ніж місяця вони перебували в полоні. Олександра, якому на той час було 68 років, звинуватили у шпигунстві та піддавали тортурам. Він розповідає, що багато інших цивільних полонених також стали жертвами жорстоких катувань, серед яких були й сексуальні.

"Олександр розповідає про те, як російські військові особливо ставилися до знущань і катувань чоловіків. Їхньою метою було зламати особистість і придушити дух опору. Вони несподівано зіткнулися з сильним протистоянням у Херсонщині, чого не очікували."

Правозахисники з організації "Truth Hounds" дійшли висновку, що російські військові та силовики систематично застосовують сексуалізовані катування і насильство щодо цивільних чоловіків, які перебували в полоні. Вони детально задокументували історії 212 чоловіків зі східних і південних областей України, які пережили сексуалізоване насильство, пов'язане з конфліктом (СНПК). Дехто з постраждалих особисто дав свідчення, про інших розповіли очевидці. Понад половина тих, хто пережив таке насильство, - з Херсонської області.

"Ми спостерігаємо дуже виразні тенденції, - зазначає юрисконсульт Truth Hounds та один із авторів звіту Еван Харарі. - Наприклад, у Харківській та Херсонській областях, які знаходяться на відстані сотень кілометрів одна від одної. На нашу думку, - незалежно від того, чи йдеться про формалізовані, чи неформальні структури, - ".

Згідно з даними правозахисників, найпоширенішою формою насильства стали епізоди електричного шоку, що завдавалися геніталіям, анусу, соскам та іншим чутливим ділянкам тіла.

Людину закріплювали на стільці, підключаючи електроди до найбільш чутливих ділянок: мочок вух, мізинців, статевих органів. "І це стосувалося як Байдена, так і Трампа", - ділиться Олександр Максименко. "Ці фрази лунали одночасно в різних місцях утримання, у різних населених пунктах, створюючи враження, що їхні катування були частиною якогось злагодженого навчального процесу."

Зараз Олександр є речником громадської організації "Alumni" - обʼєднання чоловіків з України, які пережили полон і катування.

З моменту заснування мережі у 2024 році її підтримку отримали близько 400 чоловіків. Як зазначає Олександр, близько 90% з них зазнали сексуалізованих тортур, у яких використовувався електричний струм.

І в "Truth Hounds", і в "Alumni" наголошують, що для таких катувань використовували радянський польовий телефон ТА-57 ("тапік"), випущений у 1950-х роках.

Це також може свідчити про те, що до застосування таких катувань російські військові та силовики готувалися заздалегідь.

"Польові телефонні апарати вже пів століття не використовуються, - каже Максименко. - Зараз інша техніка, інші гаджети. І Це свідчить про те, що вони десь лежали й чекали свого часу, щоб їх використовували для катувань".

Зґвалтування можна описати як акт насильства, що включає примус до сексуальних дій без добровільної згоди жертви.

Другим за поширеністю видом сексуалізованого насильства стосовно чоловіків були погрози зґвалтуванням, а також випадки самого зґвалтування.

У своїй презентації активісти з прав людини розглядають.

"Командир став свідком зґвалтування. Потім [чоловіка] залишили на кладовищі з серйозною внутрішньою кровотечею. Для нього була необхідна операція та кілька переливань плазми", - зазначається у звіті.

Вивільнені з полону особи поділилися своїми історіями з правозахисниками, що...

У цьому місці мали місце випадки зґвалтування, а чоловіків, які перебували в полоні, залякували погрозами відправити до цієї камери. Згідно зі звітом, російські військові змушували деяких полонених вчиняти сексуальне насильство над іншими або ставати свідками цих жахливих подій.

"Отже, ми бачимо в цьому не лише інструмент для нападів на конкретну особу, а й метод, що сприяє руйнуванню міжособистісних зв'язків та послабленню колективного опору", - зазначає адвокат.

Дослідницька група "Truth Hounds" повідомляє, що українських військових, які потрапили в полон, тримають не лише в підземних приміщеннях, гаражах і інших неформальних місцях утримання, а й в офіційних установах, таких як ізолятори тимчасового тримання (ІТТ), слідчі ізолятори (СІЗО) та в’язниці.

У цих регіонах можна зустріти не тільки російських військових, а й представників силових відомств, таких як ФСБ, Росгвардія та Федеральна служба виконання покарань (ФСВП). Правозахисники вважають, що це є ще одним підтвердженням того, що сексуальне насильство отримує підтримку з боку вищого військового та політичного керівництва Росії.

"— стверджує Еван Харарі. — Завдяки відкритим джерелам нам вдалося зафіксувати, що офіцери ФСБ контролювали ці місця ув'язнення і були поінформовані про те, що відбувається."

Схожого висновку дійшли й слідчі Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень під час війни Росії проти України.

Комісарка ООН та юристка Врінда Гровер, яка тривалий час займається питаннями гендерно зумовленого насильства, раніше зазначала, що російські військові регулярно вдаються до сексуалізованого насильства щодо громадян України.

"[Сексуальне насильство] є частиною ширшої скоординованої політики систематичних катувань з боку російської влади, яку ми в цьому контексті кваліфікували як злочин проти людяності", - сказала Гровер.

"Мітка, що може залишатися болючою довгі роки". Відновлення для тих, хто витримав ув'язнення.

Через суспільну стигму, тяжку психологічну травму та страх знову пережити цей досвід, багато людей, які повернулися з полону, не хочуть розповідати про пережите.

Олександр Максименко зазначає, що обсяги цього явища, його особистий досвід та усвідомлення того, як сексуалізоване насильство впливає на людей різної статевої приналежності, спонукали його активно підтримувати інших чоловіків.

Протягом останніх тридцяти років мого життя я активно залучався до різноманітної громадської діяльності. Я очолював різні організації та ради, що свідчить про мій характер — я завжди прагнув працювати на благо інших. Не уявляв себе інакше. "Коли я зрозумів, де можу бути корисним, побачив молодь, що об'єднується, людей, які пережили полон, катування, які мають важкий життєвий досвід і знаходяться у складному психологічному стані, а також стикаються з серйозними проблемами зі здоров'ям, у мене виникла ідея створити громадський рух", — розповідає він.

Максименко стверджує, що основна мета програми "Alumni" полягає в тому, щоб підтримати особу в процесі реабілітації, аби вона змогла відновити своє звичайне життя і отримати професійну допомогу.

"Для багатьох постраждалих навіть сам факт фіксації пережитого - щось десь написати, підписати якусь заяву - є психологічно непереборним, - каже він. - Кожна людина переживає це по-своєму, тому : ні до слідчого, ні до лікаря - нікуди йти не хочуть. Їм потрібно лише, щоб їх ніхто не чіпав".

Сексуалізоване насильство та катування мають згубний вплив на фізичне та психічне благополуччя людей. Їхні наслідки можуть переслідувати жертв протягом усього життя. Це може проявлятися у вигляді проблем із зубами, серцево-судинними захворюваннями, а також посттравматичного стресового розладу (ПТСР). У чоловіків можуть виникати й порушення в репродуктивній сфері, як повідомляють організації "Alumni" та "Truth Hounds".

"Після медичного обстеження мене виписали з великим епікризом, в якому були вказані серйозні захворювання. Я вже переніс інфаркт та інсульт. А потім - втрата зубів, - розповідає Максименко. - У тих, хто пережив полон, майже всі стикаються з проблемами зубів, зору та іншими. У молодих чоловіків віком 30-40 років, які зазнали катувань електричним струмом, часто спостерігаються порушення репродуктивної функції. Коли у 30-річного чоловіка спермограма зовсім порожня - це справжня трагедія. Це вже стає нашою демографічною кризою."

Пережитий досвід сексуалізованого насильства також має тяжкі наслідки для партнерських і сімейних стосунків, що своєю чергою впливає і на суспільство загалом, каже юрисконсульт "Truth Hounds" Еван Харарі.

"У людей, які пережили насильство, можуть виникнути труднощі в статевому житті, а їхні стосунки із сексуальністю можуть серйозно постраждати в майбутньому. Стосунки із самими собою, із власним тілом можуть зазнати серйозної шкоди через те, що хтось у найгрубіший спосіб порушив їхню фізичну автономію, - каже Харарі. - Ми хочемо підкреслити, що ".

Водночас, зазначають в "Alumni" та "Truth Hounds", колишнім цивільним полоненим необхідна спеціалізована й тривала реабілітація.

Попри те що президент України Володимир Зеленський наприкінці 2024 року затвердив закон, що передбачає розширену державну підтримку для жертв сексуального насильства в контексті конфлікту (СНПК), реалізація цього закону досі не розпочалася. Внаслідок цього, отримати державну допомогу на сьогодні практично неможливо.

"Зараз медичними, реабілітаційними, зокрема психологічними послугами, переважно займаються недержавні організації. І здебільшого за кошти міжнародних донорів, - каже Максименко. - Ми об'єднуємо зусилля і разом намагаємося пробити цю бетонну стіну, щоб усе ж домогтися створення програм реабілітації, медичної допомоги та інших необхідних послуг".

Як стати офіційно визнаним потерпілим?

Окремою перешкодою на шляху до отримання допомоги та підтримки для цивільних полонених, які пережили сексуальне насильство, пов'язане з конфліктом (СНПК), є процедура отримання статусу потерпілого.

Як раніше розповідали українські правозахисники та уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець, у російському полоні або на окупованих територіях можуть перебувати від 16 до 17 тисяч українських цивільних.

Про них відомо небагато, а під час офіційних обмінів їх звільняють лише в поодиноких випадках.

Окупаційна влада звільнила Олександра Максименка та його дружину без будь-яких пояснень. Пара самостійно повернулася до Києва. Як і багато інших з подібними переживаннями, їм довелося підтверджувати, що вони насправді стали жертвами агресії російських військових і силових структур, щоб отримати статус потерпілих.

Комісія в результаті голосування дійшла висновку, що наявних доказів виявилось недостатньо. Хоча на той момент вже вийшло велике інтерв'ю зі мною на "BBC", а також статті в "The New York Times". Я надав ці посилання, не кажучи вже про місцеві ЗМІ. Проте мені відповіли, що цього замало. Це викликало у нас певне обурення, адже ситуація була вкрай неприємною, - згадує він. - Це психологічно складно, коли ти постраждав за свою країну, боровся з ворогом, а потім якийсь чиновник вимагає від тебе доказів.

Отримати цей статус подружжю вдалося лише з другої спроби - завдяки додатковим свідченням людей, які перебували в російському полоні разом з Олександром.

Тепер мережа "Alumni" також сприяє у пошуку свідків та колишніх затриманих, які перебували у тих же місцях.

Допомогу може надати лише той, хто має розуміння ситуації.

"Ми всі - випускники одного і того ж навчального закладу," - сміється Олександр.

Досвід, здобутий учасниками програми "Alumni", надав їм можливість створити індивідуальні методи реабілітації, які враховують їхні різноманітні потреби. Наприклад, у рамках ініціативи "Рівний - рівному" з людьми, які звертаються за допомогою, працюють не просто психологи, що змінили спеціалізацію, а чоловіки, котрі самі пройшли через полон і катування, завдані російськими військовими.

"Людина сама пройшла через усе це, здобула відповідну освіту, стала фасилітатором і тепер допомагає іншому повернутися до життя", - каже Максименко.

Члени мережі також створили власний набір тілесно-психологічних вправ, які сприяють їхній фізичній реабілітації.

"У нас є дуже висококваліфікований банщик-масажист. Завдяки впливу води, пари, добрих слів і роботі масажиста розслабляються тіла, і, зрештою, душі".

На думку Максименка, з часом багато людей, які шукали підтримки, самі починають допомагати іншим. Наприклад, один із членів спільноти створив благодійну організацію для дітей.

"На даний момент він активно залучений у волонтерську діяльність. Проводить для дітей різноманітні заходи, дарує їм подарунки та на новорічні свята перевтілюється в Святого Миколая. Хлопець справді наповнився енергією. Кожна з цих історій стає маленькою перемогою і приносить радість," - розповідає Максименко.

Яким чином проводять розслідування цих справ?

З моменту початку масштабного вторгнення і до червня 2026 року Офіс Генерального прокурора ініціював 401 кримінальне провадження, пов'язане з сексуальним насильством, яке здійснювалося російськими військовими щодо цивільних осіб в Україні.

* Найбільше таких випадків зафіксовано в Херсонській, Донецькій та Київській областях.

* Прокурори розслідують 151 справу щодо насильства, вчиненого російськими військовими стосовно чоловіків, і 250 - щодо жінок.

* У 23 випадках потерпілими є діти.

У той же час, представники Офісу Генерального прокурора та правозахисних організацій підкреслюють, що фактична кількість постраждалих є значно вищою. Багато людей не бажають ділитися своїми переживаннями через соціальну стигму, глибокі психологічні травми та страх повторного проживання цих подій, внаслідок чого вони уникають звернення за допомогою.

У "Truth Hounds" підкреслюють, що більшість свідчень, які лягли в основу доповіді, походять від людей, які зазнали сексуалізованого насильства й катувань з боку російських військових у 2022-2023 роках. Правозахисники очікують, що з часом більше постраждалих наважаться розповісти про пережите.

"Збирання свідчень про такі злочини займає значний час, оскільки жертвам сексуального насильства може знадобитися роки, щоб відчути себе готовими розповісти свою історію. Це надзвичайно важкий і травмуючий досвід. Ті дії, які ми вживаємо сьогодні, лише відкривають шлях до відновлення справедливості," - зазначає Еван Харарі.

Спілкування зі слідчими перетворювалося на травматичний досвід для жертв сексуалізованого насильства, зазначає речник "Alumni" Олександр Максименко. На початку повномасштабної агресії більшість співробітників державних установ не мали уявлення про те, як правильно працювати з такими делікатними ситуаціями.

"Вони зовсім не знали, як правильно спілкуватися, - розповідає Олександр. - Могли допитувати потерпілу особу просто в загальному кабінеті, де були ще десять поліцейських, кожен з яких займався своїми справами або щось обговорював. Після цього ставили їй різкі запитання, і людина відчувала справжній стрес. А що могли розповісти постраждалі в таких умовах? Тому не було жодної мотивації звертатися за допомогою, адже серйозно заважала недовіра."

Проте, як зазначає Максименко, обставини повільно трансформуються.

Мережа "Alumni" та інші українські й міжнародні організації об'єднуються, спільно займаються адвокацією та допомагають навчати працівників держорганів травма-інформованому підходу. Вони також розробили посібник із розслідування випадків сексуалізованого насильства, пов'язаного з конфліктом.

"Сьогодні, після того як правоохоронці та прокурори, які мають справу з жертвами СНПК, пройшли спеціалізоване навчання, їх спілкування стало зовсім інакшим. Внаслідок цього результати розслідування також істотно змінилися," - зазначає Олександр.

З 2022 року в Україні було винесено 19 вироків стосовно 26 російських військовослужбовців. Всі вони отримали заочні вироки з покаранням у вигляді позбавлення волі.

* У судах наразі розглядається 64 обвинувальних акти, які стосуються 81 військовослужбовця з Росії.

Одночасно правозахисники і прокурори інтенсивно займаються тим, щоб ці справи увійшли до складу великого міжнародного розслідування злочинів, вчинених Росією під час війни.

Юрист компанії "Truth Hounds" Євген Харарі підкреслює, що нещодавнє рішення Організації Об'єднаних Націй стало важливим кроком у цій справі. У червні 2026 року Росія була занесена до "чорного списку" через сексуалізоване насильство, яке військові вчинили проти українців. ООН підтвердила 310 випадків, пов'язаних із військовополоненими та незаконно затриманими цивільними особами, як жінками, так і чоловіками.

* Постійний представник Росії при ООН Василь Небензя, коментуючи це рішення, заявив, що нібито "ці випадки не піддаються верифікації" і не доводять системного характеру насильства.

* Свідчення слідчих, правозахисників і людей, які пережили насильство, свідчать протилежне.

Однією з організацій, що тісно співпрацювали з ООН, стала мережа "Alumni". Олександр Максименко підкреслює, що це є значним політичним досягненням:

По-перше, я не маю жодних сумнівів у тому, що саме ми започаткували цей процес... Існує кілька сфер, в яких ООН відіграє важливу роль для Росії. Зокрема, це стосується миротворчих операцій в інших країнах. Держава, яка потрапила до "чорного списку", не може відправляти своїх військових до таких місій. Це має серйозні економічні та політичні наслідки. По-друге, варто врахувати моральний аспект. І, нарешті, це є значною підтримкою для нас, адже це частина доказової бази, яка стане в нагоді під час справжніх судових розглядів. Зокрема, ми активно співпрацюємо з Міжнародним кримінальним судом, і цей факт також є важливим для нього.

"Справедливість плюс компенсація, і не через 30 років". Чого добиваються постраждалі?

Попри те, що рідне місто Олександра, Херсон, було звільнене, російські війська продовжують обстрілювати його, а значна частина області залишається під окупацією. Росія відібрала у Олександра та його родини не лише житло та мрії про майбутнє, а й частину їхнього минулого.

"Вони забрали те, що я створював усе своє життя. Навіть найменші деталі. На наступний ранок після звільнення з полону я повернувся додому і, як завжди, сів за свій робочий стіл. Але вони відібрали в мене всі електронні пристрої, всі джерела інформації: телефони, планшети, комп'ютери. В наш час все, що ми маємо, зберігається в цифровому форматі: всі наші записи, знімки, фотографії та відео. І в той момент я зрозумів, що все, що я накопичував протягом останніх 10-15 років, просто зникло. Це жахливе відчуття порожнечі, величезна втрата частини мого життя. Це просто неймовірний шок", - розповідає Олександр.

Військові злочини не підлягають давності. Основними принципами репарацій для жертв порушень міжнародного права є відшкодування, реабілітаційні заходи, запобігання повторенню злочинів і покарання винних. Саме такі цілі ставлять перед собою члени мережі "Alumni".

"Міжнародне співтовариство повинно офіційно визнати дії Росії в Україні як злочин. Необхідно назвати Путіна та його команду злочинцями. Я вважаю, що кожен, хто вчинив злочин, повинен бути покараний і відбувати покарання у в'язниці", - зазначає Олександр Максименко.

У зв'язку з воєнними злочинами Росії в Україні особливо гостро стоїть питання відшкодування завданої шкоди. Повноцінний міжнародний механізм репарацій, які Росія має виплатити Україні, У ЄС лише в грудні 2025 року підписали декларацію про створення комісії, яка розглядатиме заяви про шкоду, заподіяну Росією. Це другий із трьох кроків для встановлення повноцінного репараційного механізму. Раніше було створено Реєстр збитків. Наступний крок - створення компенсаційного фонду..

З метою надання допомоги жертвам СНПК в Україні, "Global Survivors Fund" ініціював програму проміжних репарацій, яка передбачає разову виплату у розмірі 3000 євро. Проте ця сума виявилася недостатньою. Багато постраждалих прагнуть якнайшвидшого старту судових розглядів, оскільки їм терміново необхідні підтримка та реабілітація.

"[Мені необхідні] справедливість і компенсація. І не через 30 років, адже я не доживу до того часу. Я прагну жити сьогодні. Мені потрібно лікування. Я хочу хоча б трохи відчути радість життя", - ділиться Олександр.

Звертаючись до людей, які пережили сексуалізоване насильство та катування з боку російських військових і силовиків, Олександр Максименко закликає не залишатися наодинці зі своєю травмою та звертатися по допомогу:

Хлопці, не ізолюйтеся від світу навколо, не віддаляйтеся від оточуючих. Це шлях до безвиході. Виходу звідти немає. Людина — соціальна істота, і тільки інші можуть допомогти їй. Тут зібралися ті, хто пережив подібні труднощі, тому ми розуміємо одне одного. У нашій спільноті не буде місця для нерозуміння, засудження чи упередженості. Принесіть свої переживання та труднощі, і ми разом знайдемо вихід.

Якщо вам довелося зіткнутися з сексуалізованим насильством і тортурами з боку військових Росії, ви маєте можливість отримати підтримку в наступних організаціях: