Зміна складу Кабінету Міністрів часто ініціює масштабні кадрові трансформації в державному управлінні. При цьому під прицілом опиняються й очільники основних регуляторних органів, які, хоч і мають особливий статус, проте відіграють значну роль у формуванні економічної політики.
Серед цих установ знаходиться Національний банк України. У останні місяці управлінська діяльність його керівництва все частіше привертає увагу політичних обговорень: до критики монетарної політики та конфліктів Андрія Пишного з державними службовцями приєдналися спроби поставити під сумнів деякі аспекти його біографії.
Чи може зміна уряду стати передвісником кадрових рішень у Нацбанку, хто і за що критикує нинішнє керівництво регулятора та які претензії до монетарної політики НБУ накопичилися в політичному й експертному середовищі - у нашому матеріалі.
Між "Укрпоштою" та Радою
За роки роботи в НБУ Пишний дійсно зміг налаштувати проти себе багатьох функціонерів у владі та держсекторі. Чого тільки вартує його публічний конфлікт з CEO "Укрпошти" Ігорем Смілянським, з яким вони потроху переходять до заочних персональних образ у медіа. Причина конфлікту - у бажанні Смілянського отримати ліцензію поштового банку та небажанні НБУ її надавати.
Національний банк України під керівництвом Пишного дотримується стійкої позиції: регулятор заперечує проти збільшення ролі держави в банківській сфері та наголошує, що поштовий оператор не володіє необхідними знаннями для ефективного управління банківськими ризиками. Згідно з оцінками НБУ, основною проблемою є незадовільні фінансові результати "Укрпошти".
Смілянський, у свою чергу, висловлює рішучу критику на адресу Національного банку, звинувачуючи його у бюрократичному затягуванні процесів та позбавленні мільйонів людей, зокрема пенсіонерів і мешканців прифронтових та сільських районів, основних фінансових послуг. У цих регіонах цивільні банки закривають свої відділення.
Ще одна гостра лінія розколу, пов'язана з головою НБУ, пройшла через роботу Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради та питання функціонування вже націоналізованого "Сенс Банку". Епіцентром скандалу стало засідання ТСК 5 травня цього року, де голова фінансового комітету Данило Гетманцев висунув на адресу НБУ та особисто Андрія Пишного надзвичайно жорсткі звинувачення.
Гетманцев висловив припущення щодо можливого функціонування організованого злочинного угрупування в націоналізованому "Сенс Банку", яке може бути залучене до нелегальних платежів у сфері азартних ігор та операцій з криптовалютними міксерами. Згідно з інформацією, отриманою від ТСК, приблизно 90% усіх транзакцій, пов'язаних з міскодингом і азартними іграми в Україні, проходять через "Сенс Банк".
Депутат висловив звинувачення на адресу НБУ, стверджуючи, що регулятор таємно обмежив можливості інших банків обслуговувати ігровий сектор, в результаті чого казино змушені працювати лише через "Сенс Банк". Гетманцев прямо зазначив, що іноземних інвесторів більше лякає не податкова політика щодо банків, а існування "фінансової пральні", до створення якої, за його словами, має стосунок керівництво НБУ.
Національний банк відповів на ці звинувачення публічною заявою, охарактеризувавши заяви Гетманцева як "необґрунтовані, маніпулятивні та політично мотивовані тиски".
Національний банк України зазначив про "значну зміну в тоні" заяв Гетманцева, який раніше висловлював позитивні оцінки роботи регулятора в сфері детінізації, а тепер перейшов до "щоденних безпідставних звинувачень". Це сталося незважаючи на те, що НБУ ретельно розглянув 119 депутатських запитів, надісланих ним. Регулятор закликав надати конкретні докази порушень правоохоронним органам, якщо такі дійсно існують.
Скандал з дипломами
Невдовзі після загострення ситуації навколо "Сенс Банку", яке викликало витік так званих "плівок Міндіча", де фігурувало прізвище очільника Національного банку, у соціальних мережах почали активно обговорювати ще один інцидент, пов'язаний з Пишним.
Зокрема, мова йде про обставини отримання очільником НБУ профільної освіти, що збіглося з чутками про можливі ротації в керівництві регулятора. Новий виток обговорень виник після оприлюднення судових рішень Зарічного районного суду Сум, на які звернув увагу економіст Борис Кушнірук, який системно критикує Пишного.
Попри те, що прізвища учасників у документах, які оприлюдним Кушнірук, знеособлені, окремі обставини справи, зокрема дати та деталі вступу до Української академії банківської справи НБУ (УАБС), стали предметом публічного аналізу через їхній збіг із біографічними даними кількох тодішніх студентів, серед яких згадують і Пишного. За матеріалами справи, правоохоронці досліджували обставини зарахування групи осіб до УАБС на підставі документів, оформлених Сумською філією "Університету сучасних знань" (зокрема академічних довідок для вступу на старші курси).
У рамках цього провадження керівника закладу Володимира Василенка визнали винним у видачі свідомо неправдивих документів. Що стосується Андрія Пишного, то обвинувальний вирок щодо нього не був винесений: у 2007 році слідчий ухвалив рішення про відмову в його притягненні до кримінальної відповідальності, проте згодом правоохоронні органи знову поверталися до розслідування окремих моментів цієї справи.
Головний аспект цієї дискусії полягає не в наявності диплома як такого (Пишний отримав диплом УАБС НБУ в 2005 році, про що детально інформував РБК-Україна), а в процесі зарахування на старший курс та застосуванні документів про попереднє навчання. Сам керівник Національного банку України не надав публічних коментарів щодо оприлюднених судових матеріалів. Хоча внесення документів до державного реєстру не є автоматичним свідченням порушень, це викликало додаткову напругу в медіа-просторі.
Втім, ця історія є лише елементом ширшого контексту. Основна увага експертного та політичного середовища зосереджена на практичних рішеннях регулятора - монетарній політиці, банківському нагляді та ролі НБУ у забезпеченні фінансової стабільності в умовах війни.
Економічний блок та суперечливі рішення НБУ
Найбільше запитань із боку ринку та народних депутатів викликають два ключові інструменти регулятора: депозитні сертифікати та валютні обмеження. Використання депозитних сертифікатів забезпечило банківському сектору високі прибутки від регулятора, що знизило стимули для кредитування реального сектору економіки. Водночас опір Нацбанку щодо підвищеного оподаткування цих прибутків посилив системне напруження у відносинах із парламентом.
Екс-міністр фінансів Ігор Уманський підкреслює, що Національний банк поступово переніс акцент з регуляторних функцій на активну участь у борговому ринку, що спотворило мотивацію комерційних банків.
"Якщо банк має змогу отримувати високу дохідність за майже безризиковим інструментом, у нього зникає мотивація брати на себе кредитні ризики реального сектору, працювати із заставами та утримувати відповідні штати фахівців", - підкреслює він.
"З жовтня 2023 року Національний банк України став повноправним учасником ринку боргових зобов'язань. У 2026 році НБУ зміг залучити приблизно 650 млрд грн через депозитні сертифікати. Однак, виплата значних відсотків за цими операціями негативно впливає на фінансовий результат НБУ, що, в свою чергу, зменшує обсяги прибутку, які спрямовуються до державного бюджету, і ускладнює Міністерству фінансів процес залучення коштів через облігації внутрішньої державної позики (ОВДП)", - пояснює Уманський.
Натомість Данило Гетманцев, про якого згадувалось вище, вказує на вимушений характер використання цього механізму.
"Депозитні сертифікати виступають незамінним засобом для скорочення надмірної кількості гривні в обігу, що допомагає знизити тиск на валютний курс і сповільнити інфляційні процеси. На мою думку, дії НБУ в цій області є виправданими," - підкреслює депутат.
Своєю чергою академік Богдан Данилишин зауважує, що виплати за депозитними сертифікатами є ціною проведення монетарної політики.
"Упродовж останнього року гривневі кредити бізнесу зростали приблизно на третину, а в першому кварталі 2026 року обсяг депозитних сертифікатів зменшився на 26,1%. Отже, цей інструмент не заблокував кредитування повністю, але тривалий час знижував стимули банків брати складніші кредитні ризики", - пояснює Данилишин.
Водночас він акцентує увагу на обсягах безризикових доходів: у 2025 році витрати НБУ на депозитні сертифікати досягли майже 82 мільярдів гривень (а за перші шість місяців 2026 року — ще 52 мільярди гривень), причому основними вигодоотримувачами виявилися банки з іноземними інвестиціями. У той же час, рівень банківського кредитування в економіці залишається на низькому рівні — лише 14% від ВВП, а більше ніж половина нового кредитного приросту забезпечена державною програмою "5-7-9".
"Національний банк України як тепер, так і в минулому володіє всіма потрібними інструментами для активізації кредитування в державі. Однак його рішення про їх використання залишається на його розсуд, оскільки жоден зовнішній фактор не має змоги впливати на діяльність регулятора," - зазначає Гетманцев.
Щодо підвищеного оподаткування прибутків банків між парламентом і регулятором виникла принципова суперечність. Як підкреслює Данилишин, спочатку регулятор створює великий потік безризикових доходів для банківського сектору через ті ж депозитні сертифікати, а потім виступає проти їх підвищеного оподаткування, посилаючись на необхідність збереження капіталу банків для майбутнього кредитування.
Іншим важливим аспектом є валютні обмеження та обмеження на репатріацію дивідендів, що створюють труднощі для залучення нового іноземного інвестування.
Оцінюючи цю політику, Данило Гетманцев наголошує на дискреції регулятора.
"Валютні обмеження безперечно негативно впливають на інвестиційний клімат. Але я не можу коментувати їх доцільність, зважаючи на те, що у регулятора безперечно більше компетенції для такого роду рішень і він має необхідну дискрецію аби ці рішення приймати", - каже він.
Одночасно Богдан Данилишин підкреслює, що, незважаючи на поступове впровадження НБУ заходів щодо пом'якшення (зокрема, обмеження на репатріацію дивідендів в обсязі 1 мільйон євро щомісяця, а також спеціальні ліміти для інвестицій та кредитів), основною проблемою залишається асиметрія в русі капіталів.
Для інвестора надзвичайно важливо не лише мати можливість інвестувати, але й зрозуміти механізми повернення вкладених коштів. Коли вхідні інвестиції є безперешкодними, але вихід обмежений часовими рамками, це створює додатковий тягар для ліквідності проектів. У період з січня по травень 2026 року чистий приплив прямих іноземних інвестицій склав близько 1 мільярда доларів, проте значну частину цього обсягу формують реінвестовані доходи та внутрішньогрупові кредити, а не новий ринковий капітал, - підкреслює економіст.
Незважаючи на підтримку макрофінансової та валютної стабільності в умовах повноцінного військового конфлікту, в економічному контексті виникла явна потреба в переосмисленні стратегій монетарної політики.
Експерти підкреслюють, що ймовірна зміна на чолі центрального банку не повинна впливати на його автономність. Як зазначає Богдан Данилишин, головна мета НБУ полягає не в емісії дешевих грошей, а в зменшенні ризиків через розвиток ринку облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), запровадження кредитних гарантій, страхування воєнних ризиків та обережне пом'якшення грошово-кредитної політики.
Ігор Уманський підкреслює, що не слід переоцінювати роль кадрових питань, якщо не змінюється загальна стратегія.
"Справа не тільки в прізвищах. Якщо не реформувати саму політику та підходи, жодних змін не відбудеться. Головне питання полягає в досягненні балансу між контролем інфляції та підтримкою економічного зростання," - зазначає він.
Всі фахівці одностайні в думці, що будь-які можливі кадрові та політичні рішення стосовно Національного банку повинні прийматися лише в рамках визначених правових процедур. Це необхідно для збереження довіри міжнародних партнерів, таких як МВФ та ЄС, а також для забезпечення стабільності фінансово-економічної системи держави.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.
Чи стане Національний банк наступним об’єктом кадрових змін, поки що залишається нез’ясованим. Проте, дискусія щодо фігури Андрія Пишного та перспектив НБУ вже вийшла за рамки політичних закулісся. У центрі цієї розмови не лише особистості, а й здатність Національного банку знаходити баланс між контролем інфляції, підтримкою економічного зростання та збереженням довіри міжнародних партнерів.
Зрештою, саме ці чинники й визначатимуть, чи трансформується нинішній медійний та політичний резонанс у реальні кадрові рішення.
#Укрпошта #Економіст #Інфляція #Національний банк України #Економіка #РБК-Україна #Уряд України #Інвестор #Банк #Ціна #Парламент #Чиновник #Суми #Студент #Історія #Мотивація #Фінансові послуги #Гральний бізнес #Слідчий #Данилишин Богдан Михайлович #Банківська справа #Чому #Пенсії #Грошово-кредитна політика #Джерело #Сумська область #Даніель Галісійський #Капітал (економіка) #Європейський Союз #Кредит (значення) #Уман #Ігор Уманський
